Ми всі розуміємо, що існує щонайменше 4 варіанти name:lg (включно з name:en):
-
транслітерація (передача символів);
-
транскрипція (передача вимови звуків) — причому як практична, так і фонетична;
-
смисловий переклад усього словосполучення або окремих слів, наприклад статусної частини топоніма;
-
найменування, яке не є транслітерацією, транскрипцією і смисловим перекладом, що усталено історично завдяки нав’язуванню (будь-яким способом) тими чи іншими людьми раніше.
Як би хто та чомусь не лобіював той чи інший варіант (поради, збірники правопису, статті, наукові роботи тощо), наприклад, намагаючись уніфікувати топоніми чи правила перекладу/передачі, як мінімум ці 4 варіанти найменувань були, є і будуть у нашому житті. Чи відповідають вони законам України чи інших країн — це, загалом, розмітки в OSM не стосується, бо враховуються насамперед вимоги OSM: Truthful і Verifiable, а не закони.
Крім того, важливо розуміти, що латиниця — це не англійська мова і не варто ототожнювати ці поняття, особливо коли це стосується законів і нормативно-правових актів як України, так і інших держав.
Якщо ми розглянемо законодавчу базу України, щодо цього питання, то чинні закони та нормативно-правові акти суперечать один одному, а також не є вичерпними, але, як ми знаємо, якщо закон був прийнятий відповідно до встановленої процедури (Конституції та інших законів) без порушень та в рамках повноважень державного органу, при цьому є якісь протиріччя, тоді в рамках протиріччя, враховується те, що є у законах, а не в нормативно-правових актах (наказах, постановах, розпорядженнях, рішеннях тощо). Підстава — статті 8 та 19 Конституції України.
Отже, яке чинне законодавство для перекладу/передачі географічних назв/топонімів всередині України та поза її кордонами в нас є:
де є:
-
- смислові переклади статусних частин деяких топонімів англійською мовою, при цьому багато об’єктів мають кілька варіантів імен, наприклад, область — region & oblast;
-
- правила транслітерації назв топонімів з української мови на латиницю;
-
- перелік транслітерації назв деяких топонімів на латиницю: райони Києва та Севастополя, області та АРК, райони областей та АРК, приклади деяких інших топонімів.
Наказ суперечить іншим нормативно-правовим актам та законам, що наведені нижче.
де є:
-
- інформація про те, що топоніми України не перекладаються іншими мовами, а передаються за допомогою транскрипції (не вказуються фонетичною чи практичною) з української мови на цільову іноземну мову — протиріччя з наказом № 282;
-
- інформація про те, що топоніми за межами України не перекладаються, а передаються українською мовою за допомогою транскрипції (не вказується фонетичної чи практичної) з іноземної мови на українську — перелік країн, за допомогою яких такі правила транскрипції обмежені, лише 10 країн.
-
Закон України №2604-IV «Про географічні назви» від 31.05.2005, де є інформація про те, що українською мовою географічні об’єкти поза Україною передаються за правилами, встановленими Держгеокадастром.
-
Затвердженні правила передачі з якоїсь мови на українську топонімів іноземних держав, наприклад, Естонії: Приказ №223 Міністерства аграрної політики та продовольства України від 11.06.2014 «Правила передачі українською мовою географічних назв і термінів Естонії» (це міністерство реалізує політику Держгеокадастра на підставі постанови №15 від 14.01.2015 про Держгеокадастр), де передача назв затверджена на підставі транскрипції — відповідає законам №2704-VII та №2604-IV, але є протиріччя з наказом № 282.
При цьому треба зазначити, що перелік держав, щодо яких затвердженні правила, є обмеженим. На сьогодні це лише:
-
Естонія;
-
Греція;
-
Північна Македонія;
-
Білорусь;
-
Нідерланди;
-
Словенія;
-
Болгарія;
-
Бельгія;
-
Албанія;
-
Словаччина.
Все…
Отже у законодавстві ми маємо як транслітерацію, так і транскрипцію найменувань, а також смисловий переклад статусних частин деяких топонімів. Враховуючи те, що правила щодо топонімів поза Україною затверджені лише по 10 державах, щодо об’єктів в інших державах використовуються й усталені історично найменування.
Вся ця інформація, перш за все законодавчі акти та їх протиріччя, надана для того, щоб зрозуміти те, що вимоги OSM, а саме Truthful і Verifiable не вирішують проблем конфліктуючих між собою нормативно-правових актів України щодо топонімів. Це є підставою щоб не намагатись уніфікувати / стандартизувати / нормалізувати / лобіювати / нав’язувати якісь варіанти, що подобаються комусь по тих або інших причинах, як єдиний вірний варіант, та видаляти / переносити найменування, що вже є, на будь-якій мові (не тільки name:en) без будь-яких підстав та підтверджень щодо цієї дії, якщо попередні варіанти застосовуються, або мали застосування раніше.
Тим більше не треба цього робити, якщо законодавством встановлена передача латинкою, а предмет суперечки — це назва англійською, або іншою сучасною мовою.
Слід враховувати, що окрім name:lg є ще alt_name:lg, official_name:lg, old_name:lg та позначення через «;» — це можна використовувати для позначення інших варіантів, що є або були.