OSINT по OSMовські: мапимо село

Як намалювати село, в якому ніколи не бував?

Для проби візьму Букачівці, що на північний захід від Франіка.

Першою фазою зручно накидати просто коробочки будинків і основне землекористування, яке можна побачити з повітря (Esri, Bing тощо). Якщо є час — бажано залити будинки першим ченджсетом і почекати півгодини-годину (добу — ідеально). Тоді після примусового оновлення через Ctrl+F5 на зовнішніх ресурсах, де є підложка OSM, (нас в першу чергу цікавить кадастр для адресації) буде легше зв’язати адреси ділянок (в кадастрі адреси висять саме на ділянках) і будинки. Цей процес іноді можна пришвидшити через авторозпізнавання за допомогою ШІ.

В OSM є цінним той же принцип, що існує в програмуванні: Low Coupling, High Cohesion. Принцип One feature, one OSM element дуже схожий: існування «спеціалізованих» компонентів (які в ідеалі виконують лише одну функцію), що добре взаємодіють один з одним (це і є cohesion), забезпечує ефективність і водночас простоту пошуку помилок. Low coupling означає, що елементи мають якомога менше залежати один від одного, щоб зміни в одному мінімально «ламали» інших. Саме тому цілком нормально «стикувати» landuse-и, але не варто ліпити їх до, скажімо, доріг та дерев, щоб візуально «зафарбувати» мапу: це створює high coupling, де зміни в елементах однієї категорії (дорожня мережа) будуть міняти не залежну від неї іншу категорію (землекористування). Правки подібних конструкцій дуже муторні. Так робити не треба.

Сам кадастр витягнути непросто в сучасних воєнних умовах, але вистачає дзеркал з даними станом на 2022 рік. Він нам обов’язково знадобиться, але один кадастр — ненадійне джерело, в ньому вистачає помилок. Дані з нього можна і треба перевіряти іншими джерелами, та й самі ділянки можуть плавати на десяток метрів або взагалі бути поламаними. Крім того, кадастр часто містить старі назви вулиць, що були перейменовані в процесі декомунізації (іноді нової назви немає на жодній ділянці, яка є в кадастрі!). Якщо вас цікавило, навіщо в OSM переносити старі «радянські» назви в old_name (і чому пропозиції просто видаляти їх зустрічають опір) — в тому числі саме для цього. Звісно, було б краще, щоб кадастр завжди видавав актуальні дані, але будемо реалістами — в нашій країні це якщо і буде, то ой як не скоро. Якщо OSM містить і актуальну, і стару назву, то зрозуміти, яка вулиця де, зі старими кадастровими даними набагато простіше.

Наступним кроком варто обшукати сайт територіальної громади. Нагадаю, в ході децентралізації адміністративний поділ часто змінювався, сільські ради зливали разом, перепідпорядковували, іноді включали в межі сусідніх міст. Сайт тергромади існує майже завжди, його стан — справа інша. Іноді досі існують також і сайти старих адміністративних одиниць, які передували реформі. Їх теж варто перевірити: іноді інформація, яка була доступна там, не переопублікована на нових ресурсах. Також перевіряємо Вікіпедію, посилання на сайт тергромади (або навіть села) там часто є, а якщо немає — ви знаєте, що робити :slight_smile:

На сайті тергромади нас цікавлять:

  • Генеральні плани та ДПТ села. Існують далеко не у всіх сіл, якщо знайшлись — нам щастить. У деяких існують ще в радянських варіантах. Форма може бути різною: графічний файл, скан паперового, PDF тощо. Графічний файл можна для зручності підключити окремим шаром у JOSM для зручності. Генплани зазвичай шукаються за запитом «генплан» або «містобудування», при наявності рішень про ухвалення генплану вони йдуть як додаток до рішення (закони і рішення влади не захищаються авторськими правами і є публічною інформацією)
  • Рішення щодо декомунізації можуть також знайтися за запитом «рішення про перейменування», а також прийматися на вищих, ніж тергромада, рівнях. Це найнадійніше джерело, щоб з’ясувати зв’язок старих і нових назв (але врахуйте, що іноді вулиця перейменовувалася кілька разів).
  • Паспорти громади і сіл, інвестиційні паспорти. Не так наочні, як генплани, але здатні дати перелік публічних будівель та основних підприємств.
  • Перелік та адреси освітніх закладів (дитячі садки, школи, філіали міських інститутів)
  • Перелік та адреси медичних закладів
  • Бібліотеки, будинки культури
  • Перелік, адреси та конфесійна приналежність релігійних установ
  • Адміністрація: сільрада, сільська адміністрація, ЦНАП, Дія-центр (не завжди, але часто в одній будівлі села)
  • Договори оренди комунального майна (приміщення, будівлі, земельні ділянки)

Навіть якщо кадастр не дав нам взагалі нічого (припустимо, немає жодної ділянки з адресою), ці будівлі відносно легко розпізнати з аерофотозйомки. Особливо якщо знайшлись їхні сайти, де є фото будівель — іноді прямо з адресними табличками. Це дозволить зробити прив’язку назв і окремих адрес до вулиць, а іноді навіть зробити інтерполяцію вздовж вулиці. Села часто дотримуються тієї же схеми нумерації (парний/непарний бік), що й міста, але далеко не завжди, тому не варто сліпо на це покладатися.

Хорошими опорами також будуть сайти єпархій, на яких можна знайти назви сільських церков (і, відповідно, конфесійну приналежність).

Варто тримати в голові агрегатори відкритої комерційної інформації та сервіси перевірки контрагентів по типу OpenDataBot, YouControl, Clarity Project тощо — по назвам компаній (які були здобуті з переліку підприємств або орендаторів комунальної власності) можна дістати адреси (які не завжди, але часто є і фізичними адресами розташування). Так само можна отримати адреси церков, які не завжди є на церковних сайтах, бо конкретний храм має свою громаду, яка зазвичай є зареєстрованою юридичною особою («Релігійна громада <назва храму>») і має свою адресу.

Як нормальний шиз, я не маплю за чітким планом. Це, скоріше, вайб-мапінг, коли око поступово чіпляється за особливості місцевості (ділянки, що схожі на підприємства, або перспективні назви) і витягує релевантні дані.

Генплан відсутній, але кадастр вже дозволяє пойменувати майже всі вулиці; навіть видно, що вулиця Чорновола раніше була Першотравневою, бо ділянки приписані аби як. Одразу видно ліцей, адреси на сайті громади немає, але є в реєстрі суб’єктів освітньої діяльності і на сайті ІСУО. Таке трапляється часто, коли місцевим не принципова адреса, бо школа (або інший заклад) одна на все село. З дитячим садком складніше, бо адреса (Залізнична, 3) відсутня в кадастрі, та й саму вулицю знайти складно… якби ми не знали, що «Залізничні» вулиці в селах, як правило, розташовані біля станції або самої залізниці. Порівняння з фото з сайту громади (ідентичне фото в фейсбуці) дозволяє легко знайти будинок. Ми щойно прив’язали і дитсадок, і адресу, і вулицю :). Знаходимо і інші об’єкти — наприклад, сільську амбулаторію, у якої є свій сайт (його додаємо в контакти). Це не Росія, сайти часто бувають у шкіл, лікарень, навіть сільських бібліотек… і особливо ресторанів та готельних будинків для туристів, які покладаються на рекламу. Кожен з них може підтвердити адресу, яку ми взяли з інших джерел (нас цікавить розділ «контакти») — кілька незалежних джерел краще ніж одне. Лише півгодини, а наша мапа вже точніша за державний кадастр.

2 Likes

Церква, яку добре видно по вулиці Лепкого — єдина в паспорті села, і хоча у неї не вказана адреса, вона легко знаходиться по реєстру юросіб, як вказувалося раніше (там же в назві указана УГКЦ, тож і з деномінацією просто). До речі, той же паспорт селища вказує наявність генплану «з 1994 року», але знайти його в мережі мені не вдалося, тож він може не існувати в цифровій формі. Далі можна пройтись по промисловості. Лісгосп знайти не вдається, а ось по запиту «бучацький» або «бучацька» знаходиться одразу кілька підприємств. Не варто ігнорувати «припинені»: навіть якщо саме підприємство вже не існує, промзона або ділянка часто продовжує носити ту же назву (особливо популярно у старих заводів), за якою її добре знають місцеві — а отже, вона є надійним орієнтиром і нерідко може бути перенесена на карту. В особливо складних випадках, коли про промзону не вдається знайти нічого, відповідь можуть підказати назви автобусних зупинок неподалік, хоча це більше стосується міст. Букачівці ж — село населенням менше 1500 осіб… але засноване воно, як вказує Вікіпедія (і підтверджує фото в ФБ громади) не пізніше 1438 року, що автоматично робить його старішим за більшість міст в азійській частині Росії.

Welcome to Ukraine, mofo.

Подальший перегляд підприємств згадує кілька фермерських господарств (ФГ) та сільськогосподарських обслуговуючих кооперативів (СГОК — ці чуваки люблять скорочення), поки не доходимо до цікавого.

Сонячна електростанція.

«ТОВ СоларЕнерджі ЛКК» — як нескладно здогадатися, компанія, яка володіє місцевою сонячною електростанцією. Пробиваємо її:

Energo.UA вказує, що єдина ферма панелей цієї фірми — СЕС Букачівці, тут же отримуємо потужність та приблизну дату запуску. Але Energo.UA — не вільне джерело, тож нумо отримаємо ті же дані «чистими».

Діяльність електрогенерації (крім іншого) в Україні регулюється державною структурою НКРЕКП, яка має свій сайт. Пробиваємо по ньому Документи → ліцензії з виробництва електроенергії. Як елементи пошуку — назва фірми, можна додати також часовий інтервал, який захоплює побачене на енерго.юа (але зазвичай назви вистачає). Ось і вона. Дата приблизно та же, в додатку та же сама назва СЕС, потужність (навіть точніше, ніж ми бачили!) і приблизне розташування. З цим може пощастити по-різному. Іноді вказується адреса (якщо вона присвоєна), іноді навіть кадастровий номер ділянки (це ідеальний варіант). Тут все дещо складніше. Розташування вказане як урочище «За стадіоном біля сирцеху», що, звісно, ніяке не урочище, а просто досить кривий (в дусі наших держструктур) опис локації. Він начебто нічого нам не каже… але насправді каже. Хоча електростанцію не видно в Esri (знімки надто старі), ми можемо зробити цілком логічне припущення. «Стадіон» (який по теґуванню OSM насправді leisure=pitch, бо не має трибун) в селі лише один, його добре видно з супутника. Поруч з ним лише одна достатньо велика вільна від будівель та дерев ділянка, яка межує з тим, що схоже на невеличку промзону (імовірно, це і є «сирцех»). І вона має в кадастрі той же опис, що й розташування СЕС.

Фінальний крок для впевненості: відкриваємо Google Maps. Ми НЕ використовуємо GM як джерело або підложку, бо вони не є вільним джерелом даних і несумісні з OSM. Але ніщо не забороняє нам глянути на об’єкт, який, як ми впевнені, там вже є.

Бінго.

Чи маємо ми право додавати в OSM результат такої комбінації? Вирішувати кожному, але я вважаю, що найчастіше відповіддю буде «так». Звісно, я не буду «змальовувати» нічого з Гугла, він лише остаточно підтвердив те, що я зрозумів і так.

Це те саме місце, де варто нагадати, що в нашій країні вже багато років триває війна, яку розв’язала Росія. Варто дуже обережно вибирати, які саме об’єкти додавати на мапу, а які можуть почекати кращих часів. Це — як раз один з цих випадків. Формально сайт НКРЕКП дозволяє «знайти» всі об’єкти генерації в країні. Але якщо у вас є сумніви щодо конкретного об’єкту, краще схилятися на користь безпеки. Саме тому я взяв для прикладу село на Прикарпатті. Саме тому я дуже обережно ставлюся до додавання об’єктів інфраструктури, і взагалі не маплю, наприклад, в Одеській або Харківській областях. Зважуйте користь від позначення конкретного об’єкта з конкретного регіону проти загрози, яку це може створювати. Дійте розумно.

Великі ресурси на цьому майже вичерпані, але це не заважає провести додатковий пошук. Деякі заклади мають неповні адреси (наприклад, лише вулицю), але пошук по агрегаторах контрагентів дозволяє глянути публічні фінансові звіти або судові рішення, де повна адреса (або навіть кадастрові ділянки, якщо справа зачіпає земельні суперечки) вказується частіше (для простоти такий детальний підхід варто обмежити лише явно великими, цінними для орієнтування компаніями, по яких мало чого вдалося знайти). У великих селах бувають пожежні частини (які теж є юридичними особами), банкомати, відділення Укрпошти та Нової Пошти. Останні на офіційних сайтах УП/НП навіть мають GPS-координати, але їхня точність теж далеко не завжди висока, тож варто комбінувати кілька джерел для підтвердження. У випадку Букачівців, пожежну частину відшукати не вдалося (іноді ці будівлі легко ідентифікуються з повітря, це не той випадок), а ось відділення НП, принаймні №2, виявилися активними. Ще один трюк: на prozorro.sale зустрічаються аукціони з продажу або оренди, державного/комунального майна… і це теж відкриті дані. Лоти супроводжуються фото, адресами та описами. Для Букачівців таким шляхом відшукалися дані по промисловій ділянці на Чорновола, 48. У випадку наявності невідомих річок або струмків допоможуть гідронімічні довідники. Можна перевірити реєстри пам’яток державного або місцевого рівня (Нерухома культурна спадщина | Міністерство культури України). Нарешті, можна перевірити містобудівельні реєстри, зокрема, реєстр присвоєння нових адрес (для тих карток, в яких вказаний водночас кадастровий номер ділянки).

1 Like

Заповідники

Окремо хочу згадати проєкт Андрія Грачова «Природа України». Ліцензійна чистота даних з цього сайту для мене неясна. Дані явно збиралися на державне замовлення (а отже, на наші гроші) як частина державних ГІС і гіпотетично мають бути публічними. Але типові контрактні угоди для таких замовлень включають NDA; крім того, сам сайт описує дозволені методи використання інформації, і чи належить OSM до цієї категорії, незрозуміло. Крім того, дані мають дату формування, їхня актуальність не залишається незмінною. Тому я підглядаю в тамошню базу річок або заповідного фонду, але ніколи не використовую її як основне й єдине джерело інформації. Подібні ресурси є ідеальними для того, щоб зрозуміти, що саме і де шукати у відкритих державних джерелах, в яких зазвичай чорт ногу зломить. Наприклад, рішення по наданню/зняттю статусу (або зміні кордонів) природоохоронних територій, які можна знайти в держкадастрі ПЗФ. Сайт Івано-Франківської ОДА не видає старих рішень (найстаріші там від 2014 року), а нас цікавить, як підказує кадастр, рішення 451 від 15.07.1996… але його скан, сюрприз-сюрприз, є у Wikimedia Commons. І, як справедливо вказує опис, це Public Domain, бо це офіційний документ державної структури — а отже, цілком придатний для OSM (в загальному випадку для WM Commons це не завжди так). Дякую тобі, Ірино, хто б ти ні була :)

В цьому місці, звісно, велика спокуса переповзти з мапінгу села на мапінг заповідників ІФ області (так само, як була спокуса щодо церков УКГЦ, пам’яток місцевого значення або будь-яких об’єктів, коли я бачу готовий перелік :). Отже, нас цікавлять Журавенківський лісовий заказник, Журавенківське заповідне урочище, а також три Козарівських, які мають статус ще з радянських часів (1984 рік — майже очікувано, що настільки старих документів у мережі немає). При більш глибокому підході (наприклад, якщо ви робите грантовий проєкт по ПЗФ) тут можна подати офіційний запит на оприлюднення інформації, бо ми знаємо максимум даних для пошуку: назву, розташування в межах лісництва і саме лісництво, куди можна подати запит). Оскільки я ледащо з дивана, витягнемо головне: «журавенківські» об’єкти знаходяться біля села Журавеньки, а «козарівські» — біля села Козарі. Крім того, ми знаємо типи, площу об’єктів, дату заснування, що іноді дозволяє прив’язати об’єкт. Десь в процесі пошуків подальших даних я знайшов відповідні сторінки у Вікіпедії (хто ж знав), які будуть корисними при вказанні контактів. Дані по селам на сайті Букачівської тергромади збігаються з вікіпедійними: заповідні урочища були створені для збереження стариць Дністра, які вже нанесені в OSM, що вже дозволяє позначити ці об’єкти як мінімум точками (наприклад, place=locality, які типово застосовуються для урочищ в цілому). Якщо б я мав доступ до розграфки кварталів лісництва, можна було б приблизно позначити і кордони, але сайт Калуського лісгоспу мертвий як мінімум з початку 2026 року, а Wayback Machine не дуже любить зберігати графічні дані.

Багато інформації з початку російського вторгнення 2022 року було закрито для громадськості, але ці дані іноді все ще можна витягнути з Wayback Machine. Крім того, сайти та ресурси державного призначення «забувають» підтримувати, вони стають об’єктами DDOS-атак росіян, деякі провайдери можуть обмежувати доступ самі. В цьому випадку іноді допомагає VPN, а також сайт isup.me, щоб перевірити аптайм.

Що не вдалося відшукати

Об існуванні деяких ПОІ зробити висновок можна, але локалізувати їх не вдається. Якщо ви плануєте обробляти район і надалі або мапите у складі групи, їх варто взяти на замітку на випадок, якщо пізніше дані все ж знайдуться. Наприклад, осмщик-велотурист може навмисно відхилитися від маршруту, якщо знає по форумних записах, на що саме варто звернути увагу. OSM-спільнота здатна творити дива.

Той же пошук по юрособам вказує, що в Букачівцях є костел РКЦ, але за адресою реєстрації громади не видно нічого схожого, доступні фото костелу не мають чітких орієнтирів, сайт Львівської Архідієцезії також не допомагає. Крім того, схоже, існує ще одна церква УКГЦ, назва та розташування якої невідомі.

Букачівці мають бібліотеку, яка займає окрему будівлю (двоповерхова, ймовірно, по Чорновола, поруч із сільрадою), але єдина фотографія, яку вдалося відшукати, не дозволяє однозначно визначити її розташування.

Численні невеличкі промзони можуть містити старі закинуті (або навіть робочі та відновлені) колхозні, совхозні, фермерські будівлі. Навіть якщо дані про них не вдалося відшукати, ідентифіковане з великою ймовірністю можна позначити landuse-ами і додати свої нотатки або fixme.

В підсумку, наскільки глибоко копати, завжди вирішувати вам.

Have fun.

1 Like

Окреме задоволення, яке не стосується мап, але супроводжує подібний мапінг — в кінці ви знаєте про село і регіон всілякі цікаві деталі. Наприклад, що Тисмениця була відома виробництвом хутра (а ще там народився батько Зігмунда нашого Фройда), а Волока відома як центр виробництва весільних суконь. Що Червона Діброва названа так не через комуністів, а тому що молдавський воєвода Штефан III розбив там поляків. Що дуже добра подруга Лесі Українки і феміністка Ольга Кобилянська родом з Буковини (і тому в Чернівецькій області багато вулиць її імені). Хто такий Васіле Александрі. Як постаті зв’язують українські села та містечка з сусідніми державами, і як історія України цікаво переплітається з румунською, молдавською…

Що ми існуємо не у вакуумі.

2 Likes